Виховна година на тему: Від родини йде життя людини

                            РКЗО «Веселівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст.»

                   ВИХОВНА ГОДИНА

                           

                             на тему:
Від родини йде життя людини

  

   

                                                                                 

                                                                                

Тема. Від родини йде життя людини

Мета. Розширювати поняття учнів про родину, згуртовувати учнівський та                   батьківський колектив; прищеплювати любов до близьких людей ,повагу до старших ; довести що найсильніше зігріває родинне вогнище, материнське тепло, батьківська порада;

розвивати творчість, уміння реалізувати себе в піснях, танцях, жартах;

виховувати повагу до членів родини та бажання піклуватися про них, дружні відносини і взаємоповагу.

Обладнання. Прислів 'я, виставка дитячих малюнків  « Портрет моєї сім'ї» , фотовиставка « Я і моя родина», символічне родинне дерево.

Хід заняття

Казковий герой Чарівниця розмовляє з дівчинкою, яка плаче.

Чарівниця.    - Ой, ну скільки ти будеш плакати? Цукерок не хочеш,

                   морозиво не їси.  Може підемо в комп’ютер пограємо?

Дівчинка.  - Нічого я не хочу. А – а – а.

Чарівниця. - Ну перестань ревіти. Вже голова від тебе болить!

                   Ну чого тобі не вистачає?

Дівчинка. - Мені  холодно.

Чарівниця. (Махає чарівною паличкою) – Раз, два, три – хустку сюди. (Вкриває дитину) - Стало тепліше?( Знов плаче.) - Що ти ще хочеш?

Дівчинка. - Мені не затишно.

Чарівниця. - Ти подивися який затишок, чистота, порядок.

Дівчинка. -  Хочу   до своєї сім'ї.

Чарівниця. - Що це таке сім'я? Навіщо вона тобі потрібна?

Вчитель. - Ти хочеш знати що таке сім'я? Що вона значить для дитини?

Чарівниця. – Хочу, дуже хочу!

Вчитель. – Ну що ж, тоді будь гостею на нашому святі.

Вчитель. -  Доброго дня, дорогі друзі! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності, зворушливості. Воно - родинне, сімейне. А де сім’я - там завжди весело, сонячно і затишно. Тому давайте привітаємо одне одного щирими посмішками. Родина, сім'я – це найдорожче для кожної людини. Тут ми робимо свої перші кроки, звідси вона піде у широкий світ. У сім'ї ми навчаємося любити, поважати, шанувати, адже недарма кажуть: ( діти читають плакат всі хором)

            «Від родини йде життя людини»

Хлопчик.

Сьогодні в нас родинне гарне свято, Зійшлися мами, тата, бабці, дідусі, Сестрички, братики — усіх нас так багато! Нам так хотілось, щоб зібрались всі.

Дівчинка.

І ось сьогодні ми усі зійшлися, Поспілкуватися у ці осінні дні. Здружитися щоб всі ми спромоглися, Побути разом, поспівать пісні.

Хлопчик.

Бо це ж чудово, як батьки і діти У свято й будні завжди поруч йдуть. Сьогодні всім нам можна порадіти, Що в нас родини дружно так живуть.

Дівчинка.

Сьогодні свято. Пісня хай лунає, І хай щасливим буде кожен день. Батьки і діти — і душа співає, Тож хай лунає більше тих пісень!

Перегляд відеоролика «Українська родина» .

Виходять діти і починають розмову одне з одним про сім’ю.

1 дівчинка. Скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

2 дівчинка. Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’я — це сім Я! Це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато і п’ятеро дітей! Це найменше! Зрозумів?

1 хлопчик. Тепер ясно, зрозуміло. То що, у мене сім’я неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей...

2 хлопчик. Отож — неповна. А треба, щоб було так, як у народній приказці: «У нашого Омелька — невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько і мати, та їхні три брати»!

3 дівчинка. Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають, як кого звати... Бо ж їх так багато...

4 дівчинка. Не забувають, не бійся! Зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!

3 хлопчик. У великій сім’ї діти виростають дружними, роботящими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої сім’ї.

4 хлопчик. Мабуть, так, бо й народна мудрість говорить про це. А знаєте, як багато прислів’їв є про сім’ю.

3 дитина. Так, бо колись в українській родині було багато доньок і синів, росли вони дружними і добрими. «Як буде дружно, то не буде сутужно», каже народна мудрість. Тому-то в нашого народу є стільки приказок і прислів’їв про родину, батьків і дітей, що всіх і не перелічиш. От послухайте кілька прислів’їв про сім’ю. Вони багато чого навчають. Наприклад, «Яблучко від яблуні недалеко відкотиться».

4 дитина. Є ще таке прислів’я: «Яка гребля, такий млин, який батько, такий син» або ще «Добрі діти — батькам вінець, а погані — батькам кінець».

5 дитина. Я таке знаю: «Які мама й татко, таке й дитятко». От ще одне дуже гарне прислів’я: «У кого є ненька, у того голівка гладенька», «Мати одною рукою б’є, а другою гладить».

Вчитель. Справді кажуть: «Нема того краму, щоб купити маму», бо «Все купиш, лише татка і мами — ні!» Тому цінуймо, діти, свою сім’ю, свою родину, щоб не бути у цьому світі одинокими. А про батьків недаремно народ наш каже, що від малих дітей голова болить, а від великих — серце. Батьки наші піклуються про нас, думають, оберігають від біди, годують, вчать, виховують і найголовніше — дуже нас люблять, понад усе на світі. Тому діти повинні вчитися бути добрими, чуйними до своїх батьків, до всієї своєї родини. Адже це найдорожчі люди на цілому білому світі. А тому за науку цілуй батька й неньку в руку.

Учень.

В дитини від родини чуйність, ласка. І від родини в неї доброта. В сім’ї для неї оживає казка, І кожна стежечка в житті — проста.

Учениця.

Бо є підтримка тут і є порада, Турбота є, любов, а ще — тепло. І задоволена дитина, дуже рада. Тож хочеться, щоб завжди так було.

Учень.

Повага і взаєморозуміння, Щоб стали нормою в родині повсякчас. Хай рідних душ ясне палахкотіння Батьків й дітей єднає кожен раз.

Учениця.

Бо ж діти, мов пташата у гніздечку, До маминого туляться тепла, І до татусевого доброго сердечка. Тож треба, щоб любов в сім’ї жила.

Вчитель.

Любов в сім’ї для всіх-усіх важлива, Бо зігріває і лікує нас вона. Любов земна — це справді дивне-диво, І нам потрібна лиш вона одна. Це ж від любові квітка зацвітає, І пташки співу в лісі навесні І від любові серденько співає, А дні стають чарівні і ясні. Усе найкраще в світі від любові! Це найсвітліше ніжне почуття. І ми тоді на подвиги готові, Коли любов приходить у життя.

Вчитель. – Шановні гості! Пора нам ближче познайомитися. Сьогодні на нашому святі присутні родини …Давайте почнемо з нагадування, хто чия мама чи тато, та хто чия дитина. Але зробимо ми це трішки в незвичній формі: ви говорите своє ім’я та називаєте рису, яка характеризує вашу сім’ю. Наприклад, наша сім’я багатодітна, дружна,скромна, справедлива, чесна, роботяща, весела, відверта         і т. д.

- А тепер , діти, хочу у вас запитати: хто в сім’ї найголовніший? Так, це мама. Звичайно, це завжди жінка. Як ви думаєте, чому? Тому, що вона дає життя, захищає, оберігає, зберігає тепло родинного вогнища . Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка …  Мама... Це найпрекрасніше слово на землі. Найтепліше. Найсвятіше.

І ми з гордістю і любов’ю говоримо про рідну матусю.

    Ще в колисці немовля
Слово МАМА вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка,

Де комп'ютерна дискета, 
Де з програмою газета, 
Хто сказав, кому, коли, 
Як йому відповіли,

Всі маршрути і адреси, 
Всі сенсації із преси, 
Ціни, модні кольори, 
Телефонні номери,

Як робити, як питати, 
Пробачати, їсти, спати, 
Торт пекти і прати плями 
Знають мами, тільки мами!

- Хто найголовніший у сім’ї після мами? Звичайно, тато.

Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,

Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..

Виконання пісні «Тату, тату, таточку…».

Вчитель. – А тепер давайте трішки порозважаємось. Тепер і погратися можна, правда? Любите гратися? Ну, тоді проведемо таку родинну гру.

1.  Виходять дві сім’ї. Мама, тато і їхня дитина. Уявіть, що ви на березі швидкого струмка у горах. Там ви відпочивали, розважались. Але пройшла злива, і струмок з кожною хвилиною стає глибшим і ширшим, а вам треба перейти на інший бік, щоб вас не змила вода. Покажіть, як ви це зробите. А вода вже глибока, дружина боїться, а дитина плавати не вміє...

2. Гра «Вгадай зошит своєї дитини»

3.Написати інгредієнти для солодких пиріжків.

4.Гра «Склади квіточку» (З пелюсток одного кольору треба, прочитавши прислів’я,  скласти квітку.)

З родини йде життя людини.

 Без сім'ї нема щастя на землі.

 Яке корін­ня, таке й насіння.

Умів дитину породи­ти, умій і навчити.

Мати однією рукою б'є, а другою гладить.

Матері ні купити, ані заслужити.

Добре в тій родині, де усі єдині.

Вчитель. -  А ще я хочу привітати бабусь та дідусів, які теж сьогодні прийшли до нас на свято. Адже наша українська родина - це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся - берегиня роду, невгамовна трудівниця, дідусь - господар родини.

Учень 1

Я про бабусю хочу розказати,
Вона у нас — це справжня доброта.
Вона все вміє, шити, готувати,
Хоч доля у бабусі непроста.
Які пісні вона для нас співає!
Які казки приходять з нею в сни!
Вона історії, легенди різні знає,
А в погляді її — тепло весни.

Учень 2

Я розкажу вам про свого дідуся,
Бо він у мене справжній трудівник.
І я у нього працювати вчуся,
Й тримати слово, як дідусь, вже звик.
Тож з дідусем завжди ми разом всюди,
І нам удвох і горе — не біда!
Про нас тепер уже всі кажуть люди:
«Старий з малим — це нерозлийвода!»

Вчитель. – Сьогодні я пропоную нам всім разом побудувати одне велике родинне дерево. Почнемо з коріння. Коріння - це наші прадіди, прабабусі. (Прабабуся Путій Ніна Іванівна прикріплює «коріння» на дошці.) Стовбур - це наші діди і бабусі. Право прикріпити стовбур надаємо нашим бабусям і дідусям. Гілки - це наші батьки.(Батьки прикріплюють гілки).  А ми - тоненькі гілочки.  (Діти чіпляють «гілочки»). І наостанок прикрасимо наше дерево виготовленими квіточками, щоб дерево роду людського завжди квітло і давало плоди.

Вчитель.(Звертаючись до батьків)

 Шанування батьків - один з найсвятіших обов ’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки, ми всі щасливі, поки живі батьки - кожен з нас залишається дитиною. І в 20, і в 40, і 50 років.

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучив сором потому.

Не привозьте ні грошей, ні слави.

Будьте з рідними рідні, ласкаві.

Зачерпніть водиці з джерельця.

Прихиліться серцем до серця.

Пригадайте дитинства стежини.

Поцілуйте батьківські сивини.

Бо не вічні ні батько, ні мати.

Завтра можете їх не застати,

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

Вчитель. Ну що,шановна Чарівнице, чи зрозуміла ти , що таке сім’я і чому плакало наше дитя?

Чарівниця. Так, зрозуміла. Сім’я – це справді найголовніший дар у житті людини. Я бажаю всім присутнім, щоб ваші сім’ї були щасливими, здоровими, дружними.

І ось завершилось наше родинне свято.
Ми від душі повеселились всі.
Тож дай вам бог добра і сил багато,
Щоб сонце піднімалося в росі,
Щоб зігрівало вас тепло і ласка,
А доброта всіх пригортала вас.
Й життя хай буде, ніби добра казка.
Живіть усі щасливо! В добрий час.